Злочин проти нації...

Голод 32-33 рр... Неможливо без болю у серці і сліз на очах говорити про той час, адже це жива рана у серці народу України, рана, яка ніколи не загоїться, яка досі кровоточить... Адже як можна забути це? Як сталося так, що на такій багатій, родючій землі, де живе працьовитий народ, може бути голод? Відповідь - страшна, бо неможливо, навіть, уявити, що цей злочин проти нації українців був зроблений свідомо радянською владою.

То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав’язали.

Мерцями всіялося поле,

Ні хрестика і ні могили –

То був такий навмисний голод…

Жителі сіл, в більшості своїй етнічні українці, гинули мільйонами на території Української РСР, до складу якої тоді входила східна, центральна і південна частини сучасної України, і Кубані, де жили в основному українці. Третина загиблих - діти...

"Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку хлібця"

Ці роки неможливо забути! Цей злочин назавжди закарбувався у пам‘яті українців, і його не стерти нічим. Живі - не забудуть!!!

Гіркі сторінки Голодомору були висвітлені у тематичній виставці книг бібліотеки-філіалу №7, щоб нагадати читачам бібліотеки про той страшний для українців час. Читачі бібліотеки запалили "живий вогонь" пам‘яті жертв Голодомору, згадали загиблих хвилиною мовчання...